Після Майдану я записався добровольцем на фронт і був покликаний із третьою хвилею мобілізації. У складі 128-ї бригади був у Щасті, Станиці Луганській, потім у Дебальцевому, потім знову у Станиці Луганській.
Олександр Данилюк
Спав на тому ж лежаку, що й оперував. Стелив каремат, оперував. Потім стирав із нього кров і спав. Потім знову оперував. До обстрілів звик настільки, що використовував кожну хвилину для сну, поки не було нових поранених. А їх з кожним днем все більше з'являлося. Іноді, щоби поспати, доводилося робити паузу навіть під час операції. У ті 10-20 хвилин, поки моя команда знеболювала пацієнта і зупиняла кровотечу, я спав.
Олександр Данилюк
«Медичним халатом хірурга» стала моя термобілизна, змінити яку не було можливості всі ці дні. Операційними лампами служили китайські світлодіодні ліхтарики. Хірургічний інструмент – мінімальний набір інструментів моєї польової сумки. Моя ампутаційна пилка – шматок листової пилки по металу, а кусачки – кліщі для проводів електрика нашої медроти. Стерильними були лише інструменти, операційне поле та руки хірурга.
Олександр Данилюк