Альона Кушнір народилася на Хмельниччині – у маленькому селі Морозів. Росла в багатодітній родині, крім неї батьки виховували ще двох синів та доньку. Сестра Альони, на жаль, померла від онкологічної недуги. Того ж року рак забрав і маму дівчини.
Альона мала талант до малювання, займалася фітнесом та бігом. Однак вирішила, що її майбутнім фахом стане допомога людям – вивчилася на медсестру. Вийшла заміж, 2013 року народила сина Іллю. Чоловік в Альони був військовослужбовцем, служив у батальйоні «Азов», який дислокувався у Маріуполі. Із армією пов’язала своє життя і вона – пішла служити бойовим медиком у частину Національної гвардії України. Доводилося бувати і в зоні АТО/ООС – рятувати побратимів під обстрілами. Тендітна дівчина виявляла демонструвала неабияку міць. «Вона неодноразово витягувала з поля бою побратимів, ризикуючи своїм життям. Її мужності та професіоналізму потрібно було ще повчитись. Не дарма ж про неї казали: «Дівчина вагою 40 кілограмів, половина з яких – сталеві яйця», – розповів газеті «Експрес» двоюрідний брат захисниці Андрій Федоров.

Шлюб Альони Кушнір розпався, та вона зустріла нове кохання – нацгвардійця Максима Гридчину.
«Вони були дуже щасливі разом, у вільний від служби час мандрували, у травні планували побратись. Та все зруйнувала війна, – каже Андрій Федоров. – На початку російського вторгнення сестра вивезла сина на Хмельниччину, а сама разом із Максимом залишилась боронити Маріуполь». 
Коханий Альони загинув 7 березня. Його понівечене тіло вона знайшла біля військової частини. Жінка важко переживала втрату, але продовжувала рятувати поранених, розвозила їжу та воду людям, які ховалися від обстрілів.
Подруга вмовляла евакуюватися, та Альона наполягала – вона медик, військова і українка, тож мусить бути в Маріуполі.
Загинула Альона Кушнір 15 квітня – окупанти кинули на «Азовсталь» протибункерну тритонну бомбу. Три поверхи бетонного приміщення обвалилися, поховавши під собою людей.
Ілля, 9-річний син бойової медикині, упевнений, що мама тепер ангел і завжди його охороняє.